Консультативний пункт
У кожній людині є сонце, треба тільки дати йому можливість світити.
Сократ
Батьки, які виховують дитину з глибокими порушеннями зору не повинні залишатися на одинці зі своїми проблемами. Вони мають вчасно отримувати професійну консультацію щодо корекційно-розвивального навчання та виховання їхньої дитини .
Консультативний пункт «Світло надії» є структурним підрозділом КЗ « Чернігівський навчально- реабілітаційний центр» ЧОР, » забезпечує раннє виявлення сліпих і слабозорих дітей, надає консультації батькам, педагогічним працівникам загальноосвітніх навчальних закладів області з питань виховання, навчання та реабілітації дітей з вадами зору та супутніми проблемами (порушення опорно-рухового апарату, слуху, мови, вади розумового розвитку, аутизм).
До складу КП «Світло надії» входять:практичний психолог, вчитель дефектолог, вчитель-реабілітолог.
Практичний психолог
Горелько Олена Миколаївна
вища категорія
Вчитель-дефектолог
Курочка Тетяна Василівна
спеціаліст вищої категорії, старший вчитель
Вчитель-реабілітолог
Верич Світлана Віталіївна
ІІ категорія
Структура КП:
-інформаційно-консультативна служба ( очні консультації , дистанційні консультації, методична допомога)
-служба ранньої допомоги(допомога дітям від народження до 6 років)
Напрямки роботи інформаційно-консультативної служби:
1. Консультації батьків з питань навчання та виховання дитини з проблемами зору
2. Тифлопедагогічний супровід дітей з порушенням зору в умовах ЗЗСО
( інклюзивні класи)
3. Консультації педагогів з питань тифлопедагогіки та тифлопсихології
Напрямки роботи служби ранньої допомоги:
– Організація психологічної підтримки сім’ї
– Навчання батьків корекційними засобами взаємодії із своєю дитиною
-Розробка індивідуальних планів розвитку дитини
-Обстеження дітей та отсліжування динаміки та ії розвитку
-Дистанційна допомога сім*ї за місцем проживання.
Поради батькам:
Найважливішим у вихованні дітей з вадами зору є те, що вже з раннього дитинства вони повинні рости і навчатись так, як і всі інші діти. У порівнянні з іншими дітьми, незрячі діти мають більше подібного, ніж відмінного. Але відмінностей все ж багато.
П’ять відчуттів: дотик, нюх, смак, слух і, можливо, залишковий зір – ось передумови для навчання дитини, щоб сприйняти світ навколо себе. Якщо котресь із названих відчуттів є частково ушкодженим або відсутнім, інші не почнуть працювати краще, беручи на себе його функцію. Їх необхідно цілеспрямовано розвивати.
Незрячій дитині треба допомагати бути допитливою, значно допитливішою, ніж зрячі діти. З дитиною треба багато говорити, бо лише через мову вона може сприйняти навколишній світ і почне до нього пристосовуватися. Дитині треба дозволити вільно рухатися,сприймати своє довкілля на дотик, створюючи уявлення про предмети, усвідомлюючи зв’язки між ними.
Дитину необхідно навчити бути самостійною. Бо, рано чи пізно, але їй багато чого доведеться робити САМОСТІЙНО!
Ранній та дошкільний вік
1. Розказуйте дитині все про оточуючий світ: про те, як розташовані предмети між собою, про те, як виглядає кімната,що таке поверхи в будинку, про сходи. Де стоїть стілець, де висить лампа, як налити воду у склянку, що в шафі, на столі?
2. Пояснюйте дитині значення звуків,які можна почути вдома і надворі: коли тече вода, коли кипить чайник, коли вітер стукає гілкою у вікно.
3. Навчить дитину розрізняти звуки ближні і дальні,які звуки можуть означати небезпеку, а яких не слід лякатися.
Якщо дитина вже самостійно вміє ходити, то пам’ятайте:
1. Двері шаф і шафок повинні бути закритими;
2. Відро з водою не може стояти посеред кімнати;
3. Стільці повинні стояти під столом тощо.
4. Привчайте дитину до режиму дня. Привчайте її бути точною та пунктуальною.
5. Проговорюйте і показуйте все, що ви робите – коли складаєте одяг, миєтє підлогу, чи пораєтесь на кухні. Доручайте дитині зробити щось нескладне, але перший раз робіть разом, поки вона не навчиться.
6. Під час розмови з дитиною не вживайте слів: «тут» або «там». Необхідно вживати слова, які дитина знає і які можуть чітко пояснити, куди вона має піти, або де знаходиться та річ, про яку їй говорите.
7. Дитина повинна не тільки знати назви предметів, а повинна розуміти, що означає кожне слово.
8. Не забувайте розповідати дитині, що вона їсть. Спочатку опишіть словами. Скажіть, що огірок довгастий і зеленого кольору, який він на смак; що манна каша біла і м’яка; розкажіть про картоплю, про м’ясо, про те, що можна з них готувати.
9. Коли дитина захоче на дотик відчути той чи інший предмет, дозвольте їй спробувати їсти пальцями. Для того, щоб дитина змогла порівняти предмети на дотик. Вчіть дитину порівнювати,розуміти взаємозв’язки між речами.
10. Спочатку вчіть дитину самостійно роздягатися, а потім одягатися.
11. Привчайте дитину самостійно гратися. Але їй обов’язково знати, що ви десь поруч.
12. Коли обираєте іграшки для малюка, потурбуйтеся, щоб вони були приємні на дотик. Розповідайте дитині про іграшку: якого вона кольору, велика чи маленька, що з нею можна робити.
13. Беріть дитину з собою магазин. Називайте всі речі, які ви берете в свої руки. В магазині самообслуговування з вашою допомогою дитина зможе взяти якусь річ з полиці самостійно.
Не робіть для дитини таємницю з її вади. Вона повинна знати, чим відрізняється від інших, що значити НЕ БАЧИТИ.
Поступово дитина сама усвідомить, що означає бути незрячим. Вам доведеться пояснювати й іншим, що бути незрячим – це не соромно, це не ганьба, це лише певне обмеження, з яким ТРЕБА НАВЧИТИСЯ ЖИТИ.
Консультативний пункт